Запобігання та противодії булінгу (цькуванню)

 

 Нормативно-правова база України щодо протидії булінгу (цькуванню)

Закон України щодо протидії булінгу (цькуванню)

Наказ МОН України від 28 грудня 2019 року № 1646 “Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти”

Наказ МОН України від 01 лютого 2010 року № 59 “Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми”

Закон України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII “Про запобігання та протидію домашньому насильству”

Наказ МОН України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»

 Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 р. № 2657-VIII

Лист МОН України від 29.12.2018 № 1/9-790 «Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу»

Лист МОН від 18.05.2018 року №1/11- 5480 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству»

Лист МОН від 28.12.2016 року №1/9-680 «Щодо захисту дітей від усіх форм насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження»

Порядок реагування на випадки булінгу (цькування)

Положення про порядок розгляду випадків булінгу (цькування) у ДНЗ №188 “Червона гвоздика”

Алгоритм дій у випадку булінгу (цькуванню) у ДНЗ №188 “Червона гвоздика”

План заходів щодо запобігання та протидії булінгу (цькування) у ДНЗ №188 “Черовна гвоздика”

Правила поведінки здобувачів освіти у ДНЗ №188 “Червона гвоздика”

ДЛЯ БАТЬКІВ! Згідно ст. 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини Сімейного кодексу України.
1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3. Батьки зобов’язані поважати дитину.
4. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
5. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Ст. 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини. Закон України «Про освіту».
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
– постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
– виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
– сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
– виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
Ст. 8. Роль сім’ї у дошкільній освіті. Закон України «Про дошкільну освіту».
1. Сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.
2. Відвідування дитиною закладу дошкільної освіти не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі. 3. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

       Хто має право забирати дитину з садка? Чи можуть батьки доручити це старшим дітям, і як у цьому випадку має діяти вихователь?

ХТО НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДИТИНУ? У Законі України «Про дошкільну освіту» вказано, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності. А заклад дошкільної освіти створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.
Отже, відповідальність за безпеку дитини під час її перебування у навчальному закладі несе сам заклад.

ХТО МОЖЕ ЗАБИРАТИ ДИТИНУ З САДКА ТА ШКОЛИ, ОКРІМ БАТЬКІВ?  

Сімейному кодексі (ч.2 ст.151) йде мова про те, що батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Тому, за потреби, дитину з навчального закладу можуть забирати інші особи.
У цьому випадку батьки мають написати на ім’я завідувача відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного навчального закладу. На підставі цієї заяви керівник навчального закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з ДНЗ забирали інші особи.

ЧИ МОЖУТЬ ДИТИНУ ЗАБИРАТИ СТАРШІ БРАТ ЧИ СЕСТРА?

Згідно з ч.2 ст. 6 Сімейного кодексу:
– діти до 14 років вважаються малолітніми;
– діти від 14 до 18 років вважаються неповнолітніми та мають НЕПОВНУ цивільну дієздатність.
Цивільна дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
У вихованні своїх молодших сестер та братів мають право брати участь ТІЛЬКИ ПОВНОЛІТНІ ОСОБИ (ст. 259 Сімейного кодексу).
Отже, вихователь не має права відпустити дитину зі старшим братом чи сестрою, якщо вони неповнолітні. Забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття.